НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ Более 1000 полнотекстовых научных публикаций |
Клиническая психиатрия • Наркология • Психофармакотерапия • Психотерапия • Сексология • Судебная психиатрия • Детская психиатрия • Медицинская психология |
* Публікується за виданням:
Каніщев А. В. Розлади психічної сфери у хворих на вірусні гепатити:
еволюція досліджень та сучасний стан проблеми // Врачебная практика. — 2000. —
№ 3. — С. 51–54.
Зміни психіки при соматичних та інфекційних хворобах завжди були об’єктом ретельного вивчення як обов’язкова складова частина клінічної картини цих захворювань. Протягом багатьох років при вірусних гепатитах (ВГ) дослідники спостерігали різноманітні психічні порушення. В клініці вивчення особливостей перебігу цих захворювань звичайно обмежувалось оцінкою клінічних та біохімічних показників функцій печінки, але, за деякими спостереженнями [14], саме нервово-психічні розлади визначають тяжкість перебігу ВГ.
В літературі першої половини сторіччя зустрічалась значна кількість повідомлення про психотичні стани у хворих на ВГ. Відмічалось, що можуть зустрічатися паморочні розлади свідомості, делірій, окремі кататонічні симптоми [24]. Досить частим явищем були галюцинаторні прояви [20].
Широке коло психотичних проявів — синдроми затьмареної свідомості, афективні (депресивні, маніакальні) та галюцинаторно-маячні психози спостерігалося звичайно при тяжкому перебігу хвороби [6, 15, 16, 26]. Однак, галюцинаторно-маячні та депресивні психотичні стани спостерігалися також в продромальному періоді захворювання [9].
В іноземній літературі того ж часу розвиток психозу при ВГ вважався безпосередньою ознакою наближення печінкової коми [31]. Психотичні порушення при вірусному гепатиті відмічались в різних періодах захворювання, завжди погіршуючи прогноз [30]. Найчастіше зустрічалася депресія, але посилення депресії або поява інших психотичних станів — маніакальних, деліріозних — зустрічалися значно рідше та, як правило, віщували летальний кінець [29, 30, 32].
Втім, в подальших дослідженнях основна увага приділялась психічним порушенням непсихотичного рівня. Такі порушення не вважалися специфічними, але виявлялася типова психопатологічна симптоматика [16]. Таким найбільш типовим психічним проявом ВГ є, за даними більшості авторів, депресія [5, 16, 24]. В той же час автори по-різному оцінювали місце психічних розладів в клінічній картині ВГ. Зазвичай вважалось [10, 20] що психічні розлади спостерігаються у хворих із зниженою функціональною здатністю печінки, йдуть паралельно із ступенем тяжкості ВГ та безслідно зникають після відновлення печінки. Однак за іншою думкою [16], зміни психічної діяльності є не «ускладненнями» в перебігу хвороби, а характерною складовою частиною клінічної симптоматики ВГ; паралелізм між ступенем жовтяниці та тяжкістю порушень психіки є відсутнім, при цьому у ряду хворих ці співвідношення є зворотними. Відмічалась можливість психічних розладів вже після зникнення жовтяниці та нормалізації печінкових функцій [15, 16, 24].
Різноманітні астенічні прояви займали провідне місце в клініці переджовтяничного періоду захворювання, яскраво виражені в його розпалі [14], окрім того, астенічний синдром є одним з найчастіших залишкових явищ після одужання від вірусного гепатиту [11]. Виділення різних варіантів переджовтяничного періоду (диспептичного, астено-вегетативного, грипоподібного) є умовним, оскільки ознаки астенії спостерігаються при кожному з них [22].
Найчастіше зустрічаються, за даними більшості авторів, такі симптоми: пригнічений настрій, млявість, слабкість, сонливість, зниження активності, емоційна лабільність, дратівливість [4, 8, 11, 16–18, 22]. В деяких хворих в період спаду жовтяниці розвивалася ейфорія з пожвавленням мови, моторики, недооцінкою тяжкості захворювання; особливістю цього стану була його нестійкість, переплетіння з періодами дратівливості та пригнічення. В інших спостереженнях того часу [16, 21] підвищений настрій у хворих на вірусний гепатит не відмічався жодного разу [12, 15].
В табл. 1 наведені дані про частоту основних непсихотичних нервово-психічних розладів при ВГ.
Таблиця 1
Частота основних нервово-психічних порушень у хворих на вірусні гепатити за даними літератури (в %)
Сл | Гб | Зп | Бс | Сн | Пл | Др | Дп | Ап | Еф | Ел | Ст | |
Д. Г. Абрамович, 1955 | 18 | 14 | 16 | 11 | ||||||||
А. В. Мазурин, 1955 | 74 | 50 | 34 | 59 | ||||||||
Т. О. Невзорова, Р. Ф. Коканбаєва, 1956 |
9 | 36 | 73 | 14 | ||||||||
О. Г. Невраева, 1956 | 75 | 23 | 2 | 14 | 4 | 1 | ||||||
А. Д. Преварская, 1959 | 54 | 14 | 22 | 12 | ||||||||
Д. Ф. Кириченко, 1961 | 96 | 54 | 64 | |||||||||
О. Г. Невраева, 1967
а) легк. перебіг б) сер.-тяжк. перебіг в) тяжкий перебіг |
82 86 100 |
35 52 44 |
4 8 45 |
20 38 25 |
11 11 31 |
0 16 31 |
||||||
Г. В. Бодрова, М. В. Смирнов, 1972
а) сер.-тяжк. перебіг б) тяжкий перебіг |
100 100 |
27 71 |
17 65 |
20 65 |
7 41 |
20 76 |
7 41 |
27 53 |
17 94 |
0 18 | ||
Г. В. Бодрова, 1976 | 62 | 71 | 68 | |||||||||
J. P. Fox et al., 1942 * | 49 | 39 | 23 | |||||||||
R. H. Turner et al., 1944 | 77 | |||||||||||
W. P. Havens, 1948 * | 75 | 35 | ||||||||||
G. M. Findlay et al., 1952 * | 23 | 6 | 3 | |||||||||
I. Magyar, 1962 | 64 | 16 | 19 | 11 | ||||||||
J. D. Gust, S. M. Feinstone, 1988 |
77 | 71 | 49 | 43 |
* – цит. за I. Magyar, 1962.
Скорочення:
Сл — слабкість, млявість; Гб — головний біль;
Зп — запаморочення; Бс — безсоння;
Сн — сонливість; Пл — плаксивість;
Др — дратівливість; Дп — депресія;
Ап — апатія; Еф — эйфорія;
Ел — эмоційна лабільність; Ст — страх
В останнє десятиріччя психічні порушення при ВГ майже не досліджуються; існує лише декілька окремих повідомлень щодо застосування психотерапевтичної корекції в клініці ВГ [23, 25].
Отже, як свідчать літературні дані, протягом довгого часу основна увага приділялась психотичних порушенням; дослідження психічних змін у широкого загалу хворих при цьому майже не проводилось.
Як виявилось потім, непсихотичні, межові психічні порушення завжди мають місце в клініці ВГ, навіть якщо останні перебігають без ускладнень. Але в результатах проведених досліджень є значна суперечність — як щодо частоти виникнення психічних розладів, так і щодо їх якісної інтерпретації. Причина цього може бути в тому, що порушення психічної сфери при вірусних гепатитах вивчали лікарі різних спеціальностей — психіатри, інфекціоністи, неврологи, терапевти. Таким чином, мала місце принципова неоднаковість методологічних підходів до вивчення цієї проблеми. Крім того, до поля зору психіатрів попадали, як правило, пацієнти із вираженими, передусім психотичними розладами психічної сфери, які потрапляли до психіатричної лікарні; в той же час легкі психопатологічні прояви, що спостерігалися у хворих інфекційних стаціонарів, звичайно залишались поза увагою лікарів-інфекціоністів.
Але, навіть роблячи поправку на те, що дослідження проводились різними фахівцями, можна припустити, що відбувся патоморфоз психопатологічних проявів при ВГ. Стани затьмареної свідомості, галюцинаторно-маячні психози практично перестали зустрічатись при неускладненому перебігу хвороби; основою психопатологічних проявів стала астенічна та неврозоподібна симптоматика.
За деяким винятком, наявні дослідження мали характер казуїстичних спостережень. Обмаль уваги приділялось практичній стороні проблеми — прогнозуванню психічних розладів, їх корекції, вивченню різних варіантів відношення хворих до своєї хвороби та до лікування.
Той факт, що в останній час спостерігається майже повна відсутність досліджень за даною темою, може бути обумовлений тим, що на тлі фундаментальних відкриттів в галузі вірусних гепатитів (високоточна імуноферментна діагностика, нові перспективи етіотропної терапії та імунізації) знизився інтерес дослідників до клінічних проявів цих захворювань в цілому. Інфекціоністи вже неспроможні кваліфіковано оцінити та врахувати психічний стан хворого; досвід психіатрів в цій галузі взагалі не накопичується, оскільки психіатричні консультації в інфекційній лікарні обмежуються невідкладними станами.
Враховуючи перманентну необхідність обліку психічних та поведінкових змін у хворих на ВГ, адекватні уявлення про їх якісну та кількісну характеристику можуть бути одержані лише при проведенні таких досліджень кваліфікованим спеціалістом, при використовуванні достатньо суворих та об’єктивних критеріїв, а головне — якщо такі розробки позбудуться сугубо теоретичної спрямованості і нарешті набудуть націленості на вирішення практичних повсякденних питань, що постають перед лікарем-інфекціоністом при лікуванні таких хворих.
Література
Читайте також:
Адреса для листування:
editor@psychiatry.ua