НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

ЗАСТОСУВАННЯ НЕЙРОРУБІНУ В ЛІКУВАННІ ГОСТРИХ ПСИХОТИЧНИХ РОЗЛАДІВ У ХВОРИХ ІЗ ЗАЛЕЖНІСТЮ ВІД АЛКОГОЛЮ

А. М. Бачериков, В. Н. Кузьмінов

* Публікується за виданням:
Бачериков А. М., Кузьмінов В. Н. Застосування нейрорубіну в лікуванні гострих психотичних розладів у хворих із залежністю від алкоголю // Український вісник психоневрології. — 2006. — Т. 14, вип. 2. — С. 89–91.

Залежність від алкоголю супроводжується обов’язковим порушенням функціонування центральної і периферичної нервової системи. Важливою патогенетичною ланкою цих порушень є дефіцит вітамінів та інші метаболічні порушення [1]. Своєрідними маркерами поширення злоякісних варіантів залежності від алкоголю є зростання алкогольних психозів, збільшення хворих на алкогольні психози осіб молодого віку [2]. Гострі психотичні розлади у хворих із залежністю від алкоголю при несприятливому перебігу закінчуються летально. Але не менш важливою задачею лікування гострих психотичних розладів у цієї категорії хворих є попередження психоорганічного синдрому, який є звичайним при пролонгації психотичного розладу. Слід відзначити, що гострий психоорганічний синдром МКХ-10 трактується як деліріозний стан.

Дефіцитарні порушення під час зловживання алкоголем розвиваються поступово, але при важких формах гострих алкогольних психозів (тим більш при повторних), приводять до швидкого формування стійких когнітивних порушень. Психоорганічний синдром є однією з найчастіших причин інвалідизації хворих із синдромом залежності. На жаль відмічається зростання швидкості та зменшення віку формування стійкого психоорганічного синдрому у хворих із залежністю від алкоголю [3]. Патогенетичними чинниками психоорганічного синдрому є інтоксикація алкоголем, соматоневрологічні захворювання, які пов’язані із токсичним фактором алкоголю та його метаболітів, а також і з соматоневрологічними захворюваннями, що не пов’язані зі зловживанням алкоголю. На сьогоднішній день численними дослідженнями доведено, що в патогенезі розвитку гострих психотичних розладів та стійких когнітивних дефіцитарних порушень при зловживанні алкоголем значне місце належить дефіциту вітамінів групи B, перш за все тіаміну (B1) та піридоксину (B6) [4, 5]. Дефіцит вітаміну B1 призводить до порушення нормальної роботи циклу Кребса, недостатності холінергічної медіації, уповільнення утилізації глюкози клітинами, накопичення глутамату в клітинах головного мозку. Розвиток енцефалопатії Гайє–Вернике пов’язаний з дефіцитом тіаміну. Гіповітаміноз вітаміну B6 є причиною блокади індольного шляху метаболізму триптофану (порушення синтезу серотоніну), блокади кінуренінового шляху метаболізму триптофану, блокади ГАМК-шунта — накопичення глутамату. Метаболічні порушення, які вказані вище, є патогенетичними ланками інсомнічних порушень, судомного синдрому, психотичних розладів. На цей час існують рекомендації застосування великих доз вітамінів групи B під час лікування психотичних розладів у хворих із залежністю від алкоголю (від 100 до 1500 мг вітаміну B1, та до 1000 мг вітаміну B6) [6, 7]. В розвитку психоорганічного синдрому важливим є порушення протеїнового та ліпідного обміну, синтезу нуклеотидів. У регулюванні цих процесів суттєву роль відіграє вітамін B12 (ціанокоболамін). Крім того, він активує процеси кровотворення, регенерації тканин, сприяє збереженню активності еритроцитів, запобігає їх гемолізу.

Суттєвим недоліком є неможливість поєднаного застосування під час використання традиційних медикаментозних засобів тіаміну та піридоксину (тіаміна бромід, тіаміна хлорид та піридоксина хлорид). У той же час лікування гострих психотичних розладів з важким перебігом потребує одночасного застосування вітамінів групи B, що дає змогу впливу на різні ланки патогенезу психотичних розладів. Зручною лікарською формою для використання як із профілактичною, так і лікувальною метою є препарат «Нейрорубін», який має дві лікарські форми: ін’єкційну (ампули 3 мл вміщують тіаміну 100 мг, піридоксину 100 мг, ціанокоболаміну 1 мг) та пероральну (таблетка Форте Лактаб вміщує тіаміну 200 мг, піридоксину 50 мг, ціанокоболаміну 1 мг).

Метою даної роботи було вивчення клінічної ефективності ін’єкційної форми препарату «Нейрорубін» у лікуванні гострих психотичних розладів у хворих із залежністю від алкоголю та в профілактиці розвитку гострого психоорганічного синдрому у цієї категорії хворих.

Методи дослідження: клінічний, клініко-психопатологічний, клініко-лабораторний.

У дослідження було включено 64 хворих із залежністю від алкоголю в гострому психотичному стані чоловічої статі. Проявом психотичного розладу були вегетативні порушення, деліріозний синдром, який супроводжувався психомоторним збудженням, галюцинаторними розладами, жахом, тривогою, безсонням. Після припинення психотичної симптоматики у більшості хворих спостерігалися часткова дезорієнтировка в навколишньому, астенічний синдром. Хворі були розподілені на дві групи. Групи хворих суттєво не відрізнялися за віком та вираженістю психозу на момент госпіталізації, яка оцінювалася за спеціально розробленою шкалою тяжкості деліріозного синдрому. Перша група (32 хворих) отримувала традиційні препарати вітамінів групи B (в дозі: тіаміну 200 мг, піридоксину 100 мг, ціанокоболаміну 1000 мкг), застосовувалися існуючі принципи роздільного їх призначення. Друга група (32 хворих) отримували препарат «Нейрорубін» внутрішньом’язово, в дозі 3 мл, що вміщує 100 мг тіаміну, 100 мг піридоксину, 1000 мкг ціанокоболаміну. Особливістю препарату «Нейрорубін» є стабільність активних субстанцій при сумісному застосуванні.

Обидві групи хворих включали дві нозологічні форми. Перша — стан відміни алкоголю з делірієм F10.4, друга — делірій змішаної етіології F05.8. Особливістю другої нозологічної групи було те, що етіологічним чинником деліріозного синдрому були, крім стану відміни алкоголю, соматичні захворювання: важка пневмонія, панкреатит, печінкова та поліорганна недостатність. При важкому перебігу гострого психотичного розладу у хворих спостерігалися менінгізм, ністагм, страбізм, анізокорія, уповільнення фотореакцій.

Термін лікування усіх хворих становив 14 діб.

«Нейрорубін» застосовувався з першого дня лікування психотичного розладу. Комплекс лікувальних заходів складався з седативної терапії, інфузії реособілакту, розчину глюкози, фізіологічного розчину (корекція водно-електролітного балансу), застосування кардіопротекторів. Не було виявлено достовірних розбіжностей в групах хворих у тривалості психомоторного збудження. Але в групі хворих, де застосовувався «Нейрорубін», загальна тривалість психотичного розладу була менша. Ця розбіжність була характерна, перш за все, для пацієнтів з делірієм змішаної етіології.

Після купірування психозу у хворих відмічався психоорганічний синдром, основними проявами якого були загальне зниження пам’яті, фіксаційна амнезія, благодушний фон настрою, неповна орієнтація в міс ті та часі. Вказані порушення в деяких випадках були транзиторними і суттєво зменшувалися протягом лікування. Для більшості хворих була характерна післяпсихотична астенія. В багатьох випадках мала місце полінейропатія, прояви якої частково (в деяких випадках — повністю) редукувалися після лікування. Зменшувались або повністю зникали диспепсичні явища, болі (неприємні відчуття) у животі. У деяких хворих при тривалості психозу більш 2 діб розвивалися пневмонія, бронхіт. У декількох хворих мала місце поліорганна патологія.

Під час дослідження лабораторних показників було встановлено помірний лейкоцитоз, прискорення ШЗЕ, збільшення зсуву формули крові вліво, що мало місце у 90,6% хворих, помірно виражена анемія у 25% хворих, значна анемія у 9,375% хворих. Вміст білірубіну (як прямого, так и непрямого) в більшості випадків був у межах нормальних показників або незначно підвищений (у 18,75% хворих). Активність трансаміназ в більшості була різко підвищена. Підвищення амілази крові мало місце в 7,7% випадків. Загальний вміст білка, глюкози в крові в більшості був у рамках нормальних показників. В групі хворих, в який застосовувався «Нейрорубін», скоріше відбувалася нормалізація лабораторних показників. Достовірно скоріше зменшувався лейкоцитоз, анемія.

За клінічною картиною можна було виділити наступні варіанти психоорганічного синдрому: астенічний, астено-апатичний, експлозивний, моріоподібний, амнестичний. По клінічній типології не було виявлено суттєвої різниці в групах хворих. В обох групах найбільша редукція психопатологічної симптоматики спостерігалася при астенічному та астено-апатічному варіанті психоорганічного синдрому. Загальна характеристика перебігу захворювання в групах хворих наведена в таблиці.

Таблиця

Загальна характеристика груп хворих

Критерій Перша група
(n = 32)
Друга група
(n = 32)
Наявність судомного синдрому після початку лікування, % 18,75 6,25
Тривалість періоду психомоторного збудження, діб 1,3±0,3 1,2±0,2
Тривалість психотичних порушень, діб 2,7±0,3 2,1±0,4
Тривалість постпсихотичної астенії, діб 7,3±0,4 6,1±0,5
Важкість полінейропатії на кінець лікування, бали 2,9±0,3 2,1±0,2

У групі хворих, що отримували «Нейрорубін», судомний синдром відзначався рідше, ніж в групі хворих, що отримували традиційні вітаміни групи B (розбіжності були недостовірні p > 0,05). Це спостереження потребує подальшого вивчення. Постпсихотична астенія, амнестичні порушення достовірно скоріше редукувалася в другій групі хворих. Мала місце значна різниця в динаміці неврологічної симптоматики в групах хворих. Проявом цього була швидкіша редукція проявів гострої полінейропатії, тремору кінцівок, ністагму та офтальмоплегічних синдромів в другій групі хворих. При застосуванні «Нейрорубіну» не відзначалося побічних дій, препарат гарно переносився хворими.

Висновки

  1. «Нейрорубін» є ефективним в комплексному лікуванні гострих психотичних розладів у хворих із залежністю від алкоголю.
  2. «Нейрорубін» суттєво не впливає на психомоторне збудження та продуктивну психотичну симптоматику, але скорочує загальну тривалість гострого психотичного розладу (деліріозного синдрому) у хворих із залежністю від алкоголю, завдяки скороченню проявів гострого психоорганічного синдрому.
  3. Для профілактики та лікування гострого психоорганічного синдрому доцільно призначати «Нейрорубін» з початку гострого психотичного стану у хворих із алкогольною залежністю.

Література

  1. Cook C., Hallwood P., Thomson A. Vitamin B deficiency and neuropsychiatric syndromes in alcohol misuse // Alcohol and Alcoholism. — 1998. — Vol. 33, № 4. — P. 317–336.
  2. Минко А. И. Алкоголизм — междисциплинарная проблема (выявление, лечение, профилактика) // Український вісник психоневрології. — 2001. — Т. 9, вип. 4. — С. 6–7.
  3. Сосин И. К., Чуев Ю. Ф. Наркология: Монография. — Харьков: Коллегиум, 2005. — 800 с.
  4. Морозов Г. В. Алкоголизм. — М.: Медицина, 1983. — 432 с.
  5. Бойко Е. Р., Сидоров П. И., Соловьёв А. Г. и др. Показатели обеспеченности тиамином и энергетического гомеостаза организма при алкогольных психозах // Вопросы питания. — 1997. — № 4. — С. 6–8.
  6. Фридман Л. С. и др. Наркология. — М.: Бином; Невский проспект, 1998. — 318 с.
  7. Звєрєв В. В., Черемський А. П. Теорія і практика інтенсивної терапії тяжких форм гострих алкогольних психозів: Навчальний посібник. — Харків: Майдан, 2001. — 32 с.


© «Новости украинской психиатрии», 2007
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211