НОВОСТИ УКРАИНСКОЙ ПСИХИАТРИИ
Более 1000 полнотекстовых научных публикаций
Клиническая психиатрияНаркологияПсихофармакотерапияПсихотерапияСексологияСудебная психиатрияДетская психиатрияМедицинская психология

Книги »  Актуальные вопросы современной психиатрии и наркологии »

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБ ОСІБ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЮ НЕДОСТАТНІСТЮ

Г. М. Кадомцев

Севастопольська міська психіатрична лікарня,
Економічно-гуманітарний інститут Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського, м. Севастополь

* Електронна публікація:
Кадомцев Г. М. Методика визначення потреб осіб з інтелектуальною недостатністю [Електронний ресурс] // Актуальные вопросы современной психиатрии и наркологии: Сборник научных работ Института неврологии, психиатрии и наркологии АМН Украины и Харьковской областной клинической психиатрической больницы № 3 (Сабуровой дачи), посвящённый 210-летию Сабуровой дачи / Под общ. ред. П. Т. Петрюка, А. Н. Бачерикова. — Киев–Харьков, 2010. — Т. 5. — Режим доступу: http://www.psychiatry.ua/books/actual/paper043.htm.

Хворих з явищами інтелектуальної недостатності (розумовою відсталістю) об’єднує основна ознака — інтелектуальна неспроможність, яка відіграє істотну роль у генезі їх основних проблем.

У нозологічному відношенні в цій групі помічається значна перевага олігофренії (до 44%). Органічні ураження головного мозку зустрічаються в 23% випадків, шизофренія — в 30%, решта доводиться на інші психічні розлади.

Особи з розумовою відсталістю потребують до себе особливої уваги, тому що найчастіше вони непрацездатні, не в змозі реалізувати цивільні права, їх нерідко обманюють, є тенденція до здійснення суспільно-небезпечних дій і т. п. Зазначені вище особливості змушують виробляти відносно таких хворих стратегію реабілітаційних заходів.

Визначення індивідуальних потреб осіб з явищами інтелектуальної недостатності (з розумовою відсталістю) доцільно проводити в наступній послідовності:

  1. Уточнення глибини й структури інтелектуального дефекту, виявлення неврологічних і соматичних порушень, огородження від третирування оточуючих.
  2. Поміщення на стаціонарне обстеження й лікування з метою купірування станів декомпенсації, проведення патогенетичної терапії, диференційованої психофармакотерапії.
  3. Проведення підтримуючої терапії в амбулаторних умовах, спрямованої на подальше згладжування інтелектуально-мнестичних розладів і профілактику декомпенсацій.
  4. Психотерапія. Психокорекція. Формування позитивного ставлення до психокорекційних занять. Гештальттерапія, тілесноорієнтована терапія. Групова психотерапія з акцентом на пізнавальну сферу. Автобіографічний метод. Перенесення відпрацьованих у групі форм поведінки на ситуації, що мають місце в житті. Сімейна психотерапія.
  5. Трудотерапія й терапія зайнятістю. Уточнення здатності до різних видів праці. Самообслуговування й елементарна праця. Прості одноманітні види праці без вимоги до темпу виконання. Навчальна трудотерапія, заохочення контактів з оточуючими. Наближення праці до передбачуваного працевлаштування. Навчання домашній роботі. Виконання разових доручень. Постійні обов’язки удома технічного характеру.
  6. Культурні заходи. Участь у самодіяльності в якості виконавців або помічників. Музична терапія, танець.
  7. Визначення працездатності. Визначення або продовження наявної інвалідності. Визначення інвалідності й рішення питання щодо навчання в допоміжній школі-інтернаті. Збереження інвалідності і вирішення питання про можливість працевлаштування.
  8. Визначення обмеженої дієздатності або недієздатності. Установлення соціального статусу: повна цивільна дієздатність; обмеження цивільної дієздатності (ст. 36 ЦК України); визнання недієздатним (ст. 39 ЦК України). Підбор піклувальника або опікуна. Оформлення документів до психоневрологічного інтернату.
  9. Робота з родичами, опікунами. Одержання об’єктивних відомостей про хворого. Заохочення контактів і турботи про хворого. Інструктаж родичів, піклувальника або опікуна про відгородження хворого від життєвих колізій. Роз’яснення з правових питань та отримання пільг. Виконання функцій опікуна з боку лікарні при його відсутності.
  10. Соціальна допомога: допомога в одержанні листка непрацездатності або пенсії; у розв’язанні внутрішніх сімейних конфліктів; у розв’язанні житлових питань (у т. ч. у поселенні в гуртожиток); у здійсненні особистих немайнових прав (ст.ст. 270, 272 ЦК України); з питань шлюбу; по стягненню аліментів (ст. 193 Сімейного кодексу України); з погашення заборгованості за комунальні послуги.
  11. Оформлення в психоневрологічний інтернат.
  12. Профілактика жорстокого ставлення, насильства: направлення інформації в районні служби по справах неповнолітніх, у РВ УМВС про факти неправильного виховання, жорстокого ставлення, насильства, заволодіння грішми й т. п.; направлення інформації районному наркологові або психіатрові про необхідність взяття на облік і лікування одного із членів родини.

Потреби хворих підкреслюються й фіксуються в межах, які визначені:

а) державними гарантіями, зазначеними у ст. 5 Закону України «Про психіатричну допомогу»;
б) правами інвалідів, які викладені в книзі: «Права інвалідів в Україні. — Київ: Сфера, 2002. — 357 с.» та іншими нормативними-правовими документами.


© «Новости украинской психиатрии», 2010
Редакция сайта: editor@psychiatry.ua
ISSN 1990–5211