F60–F69
РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІ І ПОВЕДІНКИ В ЗРІЛОМУ ВІЦІ

* Електронна публікація:
Критерії діагностики і психотерапії розладів психіки та поведінки [Електронний ресурс] / Під ред. Б. В. Михайлова, С. І. Табачнікова, О. К. Напреєнка, В. В. Домбровської // Новини української психіатрії. — Харків, 2003. — Режим доступу: http://www.psychiatry.ua/books/criteria/paper16.htm.

СПЕЦИФІЧНІ РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІ (F60)

Умови лікування

• Амбулаторне.
• Стаціонарне — лише у разі вираженої декомпенсації.

Фармакотерапія

Призначається нетривалими курсами для купірування симптомів тривоги, дисфорії, гіпоманії або депресії.

Психотерапія

Психотерапія найбільш ефективна в молодому віці. Застосовуються також тривалі (протягом декількох місяців або років) корекційні курси групової терапії, поведінкова і динамічна психотерапія, спрямовані на корекцію поведінкових реакцій і зміну захисних механізмів. Аутогенне тренування.

Тривалість лікування

• Стаціонарне лікування — 30 днів.
• Амбулаторне 2–3 місяці, періодично — декілька років.

Очікувані результати лікування

Купірування основних проявів дезадаптації і загострення симптомів.

СТІЙКІ ЗМІНИ ОСОБИСТОСТІ, НЕ ПОВ’ЯЗАНІ З ПОШКОДЖЕННЯМ АБО ХВОРОБОЮ ГОЛОВНОГО МОЗКУ (F62)

Стійка зміна особистості після переживання катастрофи (F62.0)

Умови лікування

• Амбулаторне.
• Стаціонарне — при вираженому тягарі стану — 3–6 тижнів.

Фармакотерапія:

• транквілізатори;
• трициклічні антидепресанти;
• антидепресанти інших груп;
• нейролептики — тіоридазин, алімемазин, сульпірід, хлорпротіксен.

Психотерапія: підтримуюча групова психотерапія.

Тривалість лікування

Нетривалі (1–2 місяці) курси фармакотерапії, спрямовані на купірування симптомів тривоги, субдепресії або дисфорії. Тривала психотерапія (декілька місяців або років), спрямована на зміну захисних механізмів.

Очікувані результати лікування

Купірування декомпенсацій.

Дії лікаря, якщо не досягнуто результату

Зміна доз, форм введення препаратів, перехід на інші препарати, повторні курси групової психотерапії.

Стійка зміна особистості після психічного захворювання (F62.1)

Умови лікування

Амбулаторне.

Фармакотерапія

Фармакотерапія:

• транквілізатори;
• нейролептики — тіоридазин, терален, перфеназин;
• трициклічні антидепресанти і антидепресанти інших груп.

Психотерапія:

• групова психотерапія;
• соціотерапія;
• тренінг соціальних навичок.

Тривалість лікування

Нетривалі (1–2 місяці) курси фармакотерапії для купірування симптомів тривоги, субдепресії або іпохондрії. Тривала психотерапія (3–12 місяців), спрямована на зміну захисних механізмів і поведінкових реакцій.

Очікувані результати лікування

Купірування декомпенсацій.

Дії лікаря, якщо не досягнуто результату

Повторні курси психо- і соціотерапії з тренінгом соціальних навичок і форм звичної поведінки, тривала інструментальна і емоційна підтримка.

РОЗЛАДИ ЗВИЧОК І ПОТЯГІВ (F63)

Патологічний потяг до азартної гри (F63.0)

Патологічний потяг до підпалів (піроманія) (F63.1)

Патологічний потяг до крадіжки (клептоманія) (F63.2)

Тріхотілломанія (F63.3)

Інші розлади звичок і потягів (F63.8)

Розлад звичок і потягів неуточнений (F63.9)

Умови лікування

• У легких випадках — амбулаторне лікування.
• Стаціонарне лікування — при неможливості купірування патологічного стану в амбулаторних умовах (при синдромі відходів і бродяжництва).

Фармакотерапія

Вибір терапії визначається ступенем патологічно змінених потягів і будується на основі поєднання біологічної терапії з систематичними лікувально-педагогічними заходами, трудотерапією і лікувальною фізкультурою.

Фармакотерапія: нейролептики в поєднанні з транквілізаторами (фенібут, діазепам, феназепам та інш.) і нейрометаболічними препаратами (пантогам, пірацетам тощо, див. лікування «шизофренії»); карбамазепін.

Психотерапія:

• сугестивна психотерапія;
• групова;
• сімейна.

Соціотерапія: психонавчальна робота з сім’ями.

Тривалість лікування

У стаціонарі — 4–12 тижнів, далі амбулаторне лікування тривалістю до 6–12 місяців.

Очікувані результати лікування

Значне редуцировання симптоматики, шкільна і соціальна адаптація.

Дії лікаря, якщо не досягнуто результату

Перегляд доз призначеної терапії, перехід на інші, більш ефективні для даного стану препарати, систематизація лікувально-педагогічних заходів, залучення сім’ї і найближчого оточення в лікувальні програми.

Тріхотілломанія (F63.3)

Умови лікування

• Амбулаторне.
• При неможливості купірування в амбулаторних умовах, порушенні соціальної і шкільної адаптації дитини — стаціонарне лікування.

Перелік необхідних обстежень див. розділ «шизофренія».

Фармакотерапія

Вибір терапії визначається стійкістю і перебігом синдрому тріхотіломанії і будується на основі поєднання лікувально-педагогічних і психотерапевтичних методів з біологічною терапією і ЛФК.

Нейролептичні препарати (періціазин, тіоридазин, хлорпротіксен, хлорпромазин тощо, див. розділ «шизофренія»).

Різноманітна психотерапія.

Тривалість лікування

• У стаціонарі — 4–8 тижнів.
• Амбулаторно — по показанням.

Очікувані результати лікування

Значне редукування симптоматики, шкільна і соціальна адаптація.

Дії лікаря, якщо не досягнуто результату

Зміна доз призначеної терапії, перехід на лікування іншими препаратами, продовження лікувально-педагогічних заходів і повторних курсів психотерапії.

РОЗЛАДИ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ (F64)

Транссексуалізм (F64.0)

Умови лікування

Амбулаторне. Тривалість по показанням.

Фармакотерапія

Психотерапія:

• психокорекційні заходи статевий реконсиліації (спроба примирення з природженою статтю), раціональна, когнітивна, психодинамічна психотерапія;
• психотерапія в підготовчий період перед статевою переорієнтацією, що включає інформаційно-роз’яснювальну, раціональну методики, а також сімейну терапію з родичами і партнерами індивідуально і шляхом групових бесід;
• підтримуюча психотерапевтична допомога в процесі і після зміни статі, в тому числі перед етапом гормональної і хірургічної корекції статі.

Фармакотерапія:

• при психогенних розладах використовуються транквілізатори, антидепресанти, анксіолітики, ноотропи, седативні засоби;
• гормональна замісна терапія з метою пригнічення природжених і стимулювання розвитку бажаних повторних статевих ознак; використання при ж/ч транссексуалізмі андрогенних препаратів, при ч/ж — жіночих статевих гормонів.

Хірургічна корекція анатомічних статевих ознак; маскулінізуюча маммо- і фаллопластика, екстирпація матки з додатками у жінок-ТС, фемінізуюча маммо- і вагінопластика з кастрацією у чоловіків — ТС.

Комплекс медико-соціальних заходів включає три основних етапи:

1. Підготовчий:

Включає динамічне спостереження психіатра протягом 2-х і більше років, всебічне психіатричне, психологічне, соматичне, інструментальне обстеження, диференціальну діагностику зі схожою патологією, встановлення і підтвердження діагнозу ТС, необхідні психокорекційні заходи.

2. Статевої переорієнтації.

Включає замісну терапію статевими гормонами, пластичну хірургію, зміну цивільної статі (медико-юридичний акт, що дозволяє особі виконувати в суспільстві бажану статеву роль).

Рішення про доцільність зміни статі пацієнта приймається спеціальною медичною комісією з трьох лікарів-фахівців. Комісія засідає 1 разів в місяць. Комісія виносить одне з наступних рішень:

• змінити цивільну стать;
• відмовити в зміні цивільної статі;
• відкласти рішення до отримання додаткових відомостей про пацієнта;
• провести хірургічну корекцію статі.

3. Відновно-реабілітаційні:

Включає постхірургічне диспансерне спостереження, соматичне обстеження, підтримуючу психотерапію і соціально-психологічну допомогу при труднощах адаптації.

Показання для зміни статі:

• неможливість психосоціальної адаптації пацієнта при збереженні статі природженою;
• висока суїцидонебезпечність;
• відсутність ендогенного психічного захворювання;
• відсутність гомосексуалізму як ведучого мотиву для зміни статі;
• відсутність делінквентної поведінки;
• формування протилежної статевої самосвідомості з 5–7 років;
• закінчення статевого розвитку;
• достатня соціальна зрілість.

Протипоказання: наявність ендогенного захворювання, гомосексуалізму, трансвестизма, алкоголізму, наркоманії, антисоціальної поведінки, важкого соматичного захворювання, середнього та важкого ступеню, слабоумства.

Очікувані результати лікування

Стійкий психічний стан хворого.

Дії лікаря, якщо не досягнуто результату

При наявності протипоказань до зміни статі — лікування основного захворювання, що привело до виникнення транссексуалізму.

Трансвестизм подвійної ролі (трансролева поведінка) (F64.1)

Умови лікування

Амбулаторне. Тривалість по показанням.

Психотерапія:

• раціональна;
• роз’яснювальна;
• когнітивна;
• психодинамічна (техніка психотренінгу і саморегуляції).

Фармакотерапія:

• антиандрогенні препарати;
• транквілізатори;
• антидепресанти при невротичних розладах.

Очікувані результати лікування

Поліпшення психічного стану пацієнта.

Дії лікаря, якщо не досягнуто результату

Повторні курси психотерапії.

Розлад статевої ідентифікації в дитячому віці (F64.2)

Умови лікування

Амбулаторне, до статевого дозрівання.

Фармакотерапія

Психотерапія:

• поведінкова;
• когнітивна;
• різні види ігрової психотерапії в групах;
• сімейна терапія.

Психокорекційні міри бажано застосовувати постійно, тривало до періоду статевого дозрівання.

Очікувані результати лікування

Стабілізація стану пацієнта.

Дії лікаря, якщо не досягнуто результату

Повторні курси різних видів психотерапії.

Інший розлад статевої ідентифікації (F64.8)

Умови лікування

• Амбулаторне — при відсутності свідчення для невідкладної госпіталізації найбільш доцільно амбулаторне лікування, що не порушує звичний ритм життя пацієнта.
• Стаціонарне — при стійкої тотальної дезадаптації — 3–6 тижнів.

Для побудови патогенетично обґрунтованої терапії необхідний детальний і ретельний аналіз супутньої психопатології.

Фармакотерапія

При наявності психічних розладів, що класифікуються в інших рубриках, проводиться терапія основного захворювання з призначенням психофармакологічних препаратів по клінічному свідченні. Крім власне психотропних препаратів використовуються адаптогени, загальнозміцнювальні препарати, нейрометаболіти, церебропротектори.

Психотерапія

Основною метою психотерапевтичного лікування є формування у пацієнта властивостей, сприяючих підвищенню рівня його адаптації і що знижують ступінь дискомфорту, викликаного захворюванням. Використовуються в основному методи психотерапії: сугестивна, аутотренінг, раціональна психотерапія, когнитивно-біхевіоральна, методи особистісно-реконструктивної психотерапії і т. п. Тривалість лікування визначається індивідуальними особистісними особливостями, перебігом супутньої психопатологічної симптоматики, активністю пацієнта в процесі лікування.

Протипоказанням до власне сексологічного лікування є:

• ендогенні психічні захворювання, алкоголізм, розлади особистості, грубі порушення соціальних зв’язків;
• інтелектуальна недостатність;
• безвілля, пасивність хворого, виражена незрілість особистості.

Прогностично сприятливими ознаками є молодий (до 25 років) вік, критичне відношення до свого стану, відсутність психопатологічної обтяженості.

Очікувані результати лікування

Оцінка результатів лікування проводиться по зміні рівня адаптації пацієнта в різних сферах життя і діяльності особистості.

Дії лікаря, якщо не досягнуто результату

Повторні курси психотерапії, лікування основного захворювання з ретельним підбором препаратів і їх доз при стійкій відсутності результату від призначеної терапії і при відсутності протипоказань — перехід до сексологічного лікування.

Розлад статевої ідентифікації неуточнений (F64.9)

Умови лікування

Амбулаторне.

Фармакотерапія.

Психотерапія

Основною задачею психотерапевтичного лікування є корекція взаємовідносин в парі з метою підвищення рівня адаптивності партнерів.

Фармакотерапія у дітей і підлітків

Головний акцент повинен ставитися на лікуванні і корекції супутніх психопатологічних порушень.

Очікувані результати лікування

Поліпшення психічного стану, підвищення рівня соціальної адаптації.

Дії лікаря, якщо не досягнуто результату

Повторні курси психотерапії.

РОЗЛАДИ СЕКСУАЛЬНОЇ ПЕРЕВАГИ (F65)

Фетишизм (F65.0)

Фетішистський трансвестизм (F65.1)

Ексгибіціонізм (F65.2)

Вуайерізм (F65.3)

Педофілія (F65.4)

Садомазохізм (F65.5)

Множинні розлади сексуальної переваги (F65.6)

Інші розлади сексуальної переваги (F65.8)

Умови лікування

• Найбільш адекватним потрібно вважати амбулаторне лікування, що не порушує звичний ритм життя хворих.
• Стаціонарне — при вираженій тяжкості стану, наявності критеріїв недобровільної госпіталізації.

Терапія повинна бути комплексною, послідовною.

Фармакотерапія:

• психофармакотерапія;
• загальнозміцнювальне лікування.

Психотерапія

Послідовні етапи терапії:

1. I етап — корекція емоційного фону і закріплення установки на лікування. Важливе місце при цьому займає нормалізація соматичних функцій, оптимізація режиму сну-пильнування. При астенічних явищах використовуються препарати нейрометаболічної дії, адаптогени. Для корекції афективних порушень депресивного кола використовуються анафраніл (при наявності обсесивних розладів), амітриптилін і людіоміл (при переважанні тривожних розладів), транквілізатори по показанням. Психотерапевтичне лікування включає раціональну психотерапію, навіювання в гіпнозі і безсонному стані, самонавіювання з використанням модифікованих методик самонавіювання.
2. II етап — ослаблення, а потім і усунення патологічного сексуального потягу і пов’язаних з ним переживань. Особлива увага приділяється усуненню тенденцій до самозвинувачення, формуванню почуття упевненості в собі.
3. III етап — вироблення адекватного естетичного сприйняття осіб протилежної статі, правильного етичного відношення до них. Формуються і закріпляються навички простого, природного і невимушеного спілкування з особами протилежної статі, адаптації в їх середовищі.
4. IV етап — формування і закріплення адекватного еротичного відношення до осіб протилежної статі.

Таким чином, основними методами психотерапевтичного лікування є навіювання із застосуванням гіпнотичної техніки і в безсонному стані, самонавіюванні, модифікованому аутотренінгу, раціональна психотерапія. Наявність в структурі розладу сексуальної переваги психопатологічних змін служить основою для призначення психофармакологічного лікування.

Тривалість лікування

Коливається в залежності від тяжкості стану, індивідуальних особливостей пацієнта від півроку-року і довше.

Очікувані результати лікування

Поліпшення стану, соціальна адаптація пацієнта.

Дії лікаря, якщо не досягнуто результату

Повторення курсу психотерапії.

ПСИХОЛОГІЧНІ І ПОВЕДІНКОВІ РОЗЛАДИ, ПОВ’ЯЗАНІ ІЗ СТАТЕВИМ (ПСИХОСЕКСУАЛЬНИМ) РОЗВИТКОМ І ОРІЄНТАЦІЄЮ ПО СТАТІ (F66)

Розлад сексуального дозрівання (розвитку) (F66.0х)

Умови лікування

Амбулаторне.

Фармакотерапія:

• малі дози транквілізатори;
• малі дози антидепресантів з седативною дією.

Психотерапія

Очікувані результати лікування

Поліпшення психічного стану і соціальної адаптації.

Дії лікаря, якщо не досягнуто результату

Зміна доз призначеної терапії, додати «малі» нейролептики; повторні курси психотерапії, сімейна терапія.

Егодістонічна орієнтація по статі (F66.1х)

Умови лікування

Амбулаторне.

Фармакотерапія

Психотерапія:

• індивідуальна;
• групова;
• сімейна.

Очікувані результати лікування див. F66.0х.

Дії лікаря, якщо не досягнуто результату

Продовження курсів психотерапії і психокорекції.

Розлад сексуальних відносин (F66.2х)

Умови лікування

Амбулаторне.

Психотерапія.

Фармакотерапія.

При виявленні основного захворювання — психофармакотерапія.

Очікувані результати лікування див. F66.0х.

Дії лікаря, якщо не досягнуто результату

Лікування основного захворювання, повторні курси психотерапії.

ІНШІ РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІ І ПОВЕДІНКИ В ЗРІЛОМУ ВІЦІ (F68)

Перебільшення соматичної симптоматики за психологічних причин (F68.0)

Умисне спричинення або симулювання симптомів або інвалідності фізичного або психологічного характеру (підробне порушення) (F68.1)

Інші уточнені розлади особистості і поведінки в зрілому віці (F68.8)

Умови лікування

Амбулаторне — засновано на ранній діагностиці і полягає в регуляції поведінки хворого.

РОЗЛАД ОСОБИСТОСТІ І ПОВЕДІНКИ В ЗРІЛОМУ ВІЦІ НЕУТОЧНЕНИЙ (F69)