Проведено клініко-психопатологічне обстеження 57 осіб чоловічої статі (21–49 років), хворих на алкоголізм ІІ стадії, у 64,8% яких переважала псевдозапойна форма хвороби.

Дослідження було побудоване по принципу порівняльного вивчення у хворих різних проявів відношення до процесу лікування. І групу (16 чоловік) — склали особи, у яких був відмічений активний прояв ставлення щодо лікування, який носив характер усвідомленої потреби в тверезому способі життя. ІІ група (21 хворий) — особи з пасивним ставленням щодо процесу лікування і у них відмічені лише вербальні прояви мотивів тверезого життя. ІІІ група (20 хворих) — особи з негативним ставленням до лікування.

В І групі хворих превалював сензитивний (у 34,6% випадках) і ергопатичний (30,7%) тип відношення до хвороби. В ІІ групі хворих превалював сензитивний (37,5%) і тривожний (23,3%) тип реагування на прояви хвороби. Серед обстежених осіб ІІІ групи домінували ергопатичний (30,7%) та анозогнозичний (30,7%) типи відношення до хвороби.

Відповідно до проведеного аналізу щодо особливостей типу проявів відношення до хвороби в залежності від проявів ставлення до процесу лікування виявлено, що відмінними для хворих з пасивними проявами ставлення до процесу лікування є наявність тривожного типу реагування, який характеризується інтрапсихічною направленістю, а для осіб з негативними проявами ставлення до процесу лікування — анозогнозичного.

На основі проведеного обстеження розроблено відповідні психотерапевтичні індивідуальні підходи в комплексі лікування даного контингенту хворих, що дало змогу скоротити термін лікування і отримати якісні показники ремісії.